Друзі, давайте пригадаємо талановиту українську письменницю і поетесу, художницю , перекладачку, членкиню Спілки письменників, дружину українського поета Миколи Шеремета - Віру Михайлівну Єніну, ім'я якої носить наша бібліотека. Їй виповнюється 115 років!
Віра Єніна народилася на Бердянщині 2 травня 1906 року в селі Новотроїцькому в сім’ї вчителя. Відтак, це була освічена дитина, яку виховували з жагою до знань. Будучи кращою ученицею, вона, закінчивши школу-семирічку, пішла стопами свого батька і подала документи щоб навчатись в Бердянському педтехнікумі. Зважаючи на складності тогочасного селянського побуту Віра продовжувала працювати в сільському господарстві і паралельно навчатися. Вивчившись там і здобувши фах, вона почала працювати - передаючи свої знання маленьким запорізьцям. Віра Єніна була вихователькою в дитячих будинках та дитколонії.
Окрім учителювання Віра Єніна спробувала реалізувати себе і в інших сферах, будучи всесторонньо розвинутою та дуже здібною молодою особою. Так у 1929 році вона закінчила Київський художній інститут з дипломом художника-графіка та інженера-поліграфіста. Та почала працювати у видавництвах Харкова і Києва, на радіостанції імені Т. Г. Шевченко. Окрім того, Віра Єніна закінчила трирічні курси іноземних мов: німецького та англійського відділів.
Лихоліття сталінських репресій та голодомору, безумовно, зачепили й родину Єніних. Та Вірі Михайлівні вдалося встояти. А потім... почалася війна. Віра Єніна вивчилася на курсах медсестер і стала санітаркою, та ще й виїздила з бригадами письменників і художників на фронт. Нагороджена медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років»
Повоєнні роки почалися з відновлення господарки та новими життєвими планами. Одними з таких стали - творчі літературні спроби. Уже в 1948 році була видана перша її книжка, Віра Єніна замахнулася на історичну повість. Видання отримало схвальні відгуки і опісля них молода письменниця поринула ще більше у світ літератури - видаючи кожних 2-3 роки нову книжку.
Віра Михайлівна не ганялася за лаврами та почестями . Крім того, суттєвим фактором стали враження від репресій, які торкнулися її рідних та знайомих, і вони стояли перед очима Віри Єніної.
Побороти домагання партійців-комуністів помагало малярство, адже і в ньому кохалася Віра Михайлівна - воно стало її життєвою віддушиною. Найкращі її малярські твори експонуються в Київському геологічному музеї. Мала вона і дві персональні виставки - в Будинку літераторів Спілки письменників УРСР. Та у розквіті її творчих завзять - Віра Єніна померла, саме 26 листопада 1977 року в Києві перестало битися серце цієї непересічної жінки. Похована вона на Байковому кладовищі.
Наразі, подаємо перелік творів Віри Єніної , які є у фонді нашої бібліотеки:
* «Голубий потік» — повість — видана в 1948 році
* «Розступилися гори» — повість — видана в 1951 році
* «Нагорода» — повість — видана в 1955 році
* «Нова трембіта» — повість — видана в 1955 році
* «Серце бажає щастя» — збірка оповідань — видана в 1958 році
* «Українська квітка» — повість — видана в 1959 році
* «Минуле не минає» — роман — виданий в 1965 році
* «Сердолікова усмішка» — збірка оповідань — видана в 1967 році
* «Краса жіноча» — збірка оповідань — видана в 1970 році
* «Істини розкриваються поволі» — роман — виданий в 1971 році
* «Чотири довгих роки» — спогади воєнних літ — видані в 1974 році
* «Нехай лунає сміх» — збірка гумору і сатири — видана в 1979 році
Із щоденників Віри Єніної:
"В Харкові була справжня «бомбежка». Кілька бомб гупало на житлові будинки . Кілька вбитих і поранених. Осколки сипалися на криші градом. Найгірше що це вночі, вдень – легше рятуватись. Мене лишають в госпіталі на штатну роботу – палатною сестрою. Але я не знаю чи згоджуватись зараз ми вже проходимо хірургію – власне лікування ран та перев’язки. Може краще бути хірургічною (операціонною) сестрою? Це важче – але по чесніше. Оплата більша також. А втім як я піду до Воєнкомата по закінченні курсів – мене просто можуть послати десь з Харк. Мик. просив мене лишатися в Харкові щоб не загубитися, а я б нічого не мала проти поїхати з госпіталем чи санпоїздом десь наперед до Київа. Курси закінчуються десь за днів 10 – 12. Треба вирішувати. Ще подивимося."
1941
Comments